Що потрібно знати про етапи становлення української держави
Історія України — це фактично історія боротьби українського народу за свою державу та здобуття незалежності. Саме тому 28 липня Україна відзначає День Державності.
"Це відповідь тим, хто вважає, що Україна існує 30 років. Що її придумали німці, американці чи Ленін. Це відповідь тим, хто не вірить у тяглість нашої історії та стійкість української держави", — сказав торік Суспільному кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко.
Ще у 1949 році український письменник, державний та політичний діяч Володимир Винниченко визначав як устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу.
Етапи української державності
Київська Русь – Галицько-Волинське князівство
Точкою відліку української державності можна вважати другу половину ІХ століття, сказав історик Олександр Чорний. А у 1187 році вперше в літописі з’являється й назва – Україна. "Є абсолютно всі підстави говорити, що Русь – це Україна. Не Росія".
З IX століття по 30-ті роки XIII століття Київська Русь була однією з найбільших і наймогутніших держав Європи.
Історик Михайло Грушевський зазначав: "До тих пір, коли не буде доведено, що в Києві і його околицях в IX—XII ст. проживали великоруські племена, котрі перенесли потім форми політичного, суспільного та культурного життя на береги Клязьми та Москви, нам доведеться з простої логічної послідовності вважати ці форми набутком української народності, оскільки ці українські племена IX—XII ст. були її безпосередніми предками".
Однак уже в XII—XIII столітті князівські міжусобиці, свавілля боярства, татаро-монгольське нашестя послабили, а згодом призвели до повного розпаду Київської Русі. На її руїнах постали фактично незалежні держави, однією з них стало Галицько-Волинське князівство, де продовжували розвиватись традиції Української держави. Але в другій половині XIV століття князівство припинило існування.
Українська козацька держава
Приєднання українських земель до Речі Посполитої й встановлення тут тяжкого соціально-культурного становища зумовили численні повстання і врешті призвели до Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Її можна порівняти з революціями, які в ХVII-ХVIIІ століттях охопили всю Європу.
Війна привела спочатку до виникнення української державно-політичної автономії (у складі Речі Посполитої), а згодом — незалежної Української козацької держави.
Українська козацька держава цієї доби за формою правління була демократичною республікою з виборним гетьманом на чолі, унітарною, з демократичним політичним режимом.
Держава проіснувала понад сто років — із середини XVII — до кінця XVIII століття. Попри приєднання до Московської держави у 1653—1654, вона ще тривалий час продовжувала зберігати всі ознаки державності — територію, органи публічної влади, армію, судову систему, право.
Українська національна революція
Наступний етап національно-визвольної боротьби за державу припадає на 1917—1921 роки. Через розпад Російської й Австро-Угорської імперій український народ знову став на шлях державного відродження.
Після тривалого історичного періоду русифікації, український народ відновив свою незалежну державу. У той час Україна пережила різні форми національної державності:
- Українську Народну Республіку за Центральної Ради
17 березня 1917 року у Києві сформувалася Центральна Рада на чолі з професором Михайлом Грушевським. А вже 20 листопада, після більшовицького перевороту в Росії, Рада проголосила створення УНР, а 22 січня 1918 року, через спалах українсько-більшовицької війни, проголосила її незалежність.
Історія України — це фактично історія боротьби українського народу за свою державу та здобуття незалежності. Саме тому 28 липня Україна відзначає День Державності.
"Це відповідь тим, хто вважає, що Україна існує 30 років. Що її придумали німці, американці чи Ленін. Це відповідь тим, хто не вірить у тяглість нашої історії та стійкість української держави", — сказав торік Суспільному кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко.
Ще у 1949 році український письменник, державний та політичний діяч Володимир Винниченко визначав як устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу.
Етапи української державності
Київська Русь – Галицько-Волинське князівство
Точкою відліку української державності можна вважати другу половину ІХ століття, сказав історик Олександр Чорний. А у 1187 році вперше в літописі з’являється й назва – Україна. "Є абсолютно всі підстави говорити, що Русь – це Україна. Не Росія".
З IX століття по 30-ті роки XIII століття Київська Русь була однією з найбільших і наймогутніших держав Європи.
Історик Михайло Грушевський зазначав: "До тих пір, коли не буде доведено, що в Києві і його околицях в IX—XII ст. проживали великоруські племена, котрі перенесли потім форми політичного, суспільного та культурного життя на береги Клязьми та Москви, нам доведеться з простої логічної послідовності вважати ці форми набутком української народності, оскільки ці українські племена IX—XII ст. були її безпосередніми предками".
Однак уже в XII—XIII столітті князівські міжусобиці, свавілля боярства, татаро-монгольське нашестя послабили, а згодом призвели до повного розпаду Київської Русі. На її руїнах постали фактично незалежні держави, однією з них стало Галицько-Волинське князівство, де продовжували розвиватись традиції Української держави. Але в другій половині XIV століття князівство припинило існування.
Українська козацька держава
Приєднання українських земель до Речі Посполитої й встановлення тут тяжкого соціально-культурного становища зумовили численні повстання і врешті призвели до Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Її можна порівняти з революціями, які в ХVII-ХVIIІ століттях охопили всю Європу.
Війна привела спочатку до виникнення української державно-політичної автономії (у складі Речі Посполитої), а згодом — незалежної Української козацької держави.
Українська козацька держава цієї доби за формою правління була демократичною республікою з виборним гетьманом на чолі, унітарною, з демократичним політичним режимом.
Держава проіснувала понад сто років — із середини XVII — до кінця XVIII століття. Попри приєднання до Московської держави у 1653—1654, вона ще тривалий час продовжувала зберігати всі ознаки державності — територію, органи публічної влади, армію, судову систему, право.
Українська національна революція
Наступний етап національно-визвольної боротьби за державу припадає на 1917—1921 роки. Через розпад Російської й Австро-Угорської імперій український народ знову став на шлях державного відродження.
Після тривалого історичного періоду русифікації, український народ відновив свою незалежну державу. У той час Україна пережила різні форми національної державності:
- Українську Народну Республіку за Центральної Ради
17 березня 1917 року у Києві сформувалася Центральна Рада на чолі з професором Михайлом Грушевським. А вже 20 листопада, після більшовицького перевороту в Росії, Рада проголосила створення УНР, а 22 січня 1918 року, через спалах українсько-більшовицької війни, проголосила її незалежність.
- Українську державу — Гетьманат Павла Скоропадського
Проте 29 квітня, внаслідок державного перевороту українських монархічних сил, уряд Центральної Ради замінив гетьман Павло Скоропадський. Республіку перейменували на "Українську Державу". Режим Скоропадського протримався до листопада, коли його головні союзники німці капітулювали у Першій світовій війні.
- Українську Народну Республіку за Директорії
14 грудня повстання Директорії на чолі з Симоном Петлюрою та Володимиром Винниченком повалило гетьманат і відновило Республіку.
Протягом 1919 — 1920 років за контроль над Україною боролися українські республіканці, більшовики, російські націоналісти, українські анархісти на чолі з Нестором Махном та українські партизани. Боротьба закінчилася перемогою більшовицьких сил і встановленням радянського контролю в Центральній, Східній та Південній Україні.
- Західно-Української Народної Республіки
Паралельно з цим, у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини, 19 жовтня 1918 року українці Галичини, Буковини й Закарпаття проголосили створення ЗУНР зі столицею у Львові. Проте 1 листопада її атакувала Польща, розпочавши українсько-польську війну.
У пошуках союзника уряд ЗУНР звернувся по допомогу до УНР і 22 січня 1919 року об'єднався з нею у єдину державу. Проте Директорія була зайнята війною з більшовиками й не могла надіслати військ. Внаслідок цього, на середину липня 1919 року поляки окупували Галичину, румуни — Буковину, а чехи — Закарпаття.
Державну незалежність українці втримати не змогли.
Відновлення незалежності України
16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет, що поклало початок конфронтації між урядами СРСР і УРСР.
А вже за рік, 24 серпня 1991 року, на позачерговій сесії Верховної Ради народні депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України та винесли це питання на всеукраїнський референдум. Текст Акту складав 93 слів був набраний на друкарській машинці та вміщався на одному папірці.
